Мушу розчарувати прихильників шоумена - швейцарська модель тут не спрацює. Аж ніяк.
Будь-яка спроба впровадження прямої демократії в Україні обов'язково закінчиться радянською системою народовладдя, яка полягає в повній профанації самої ідеї прямого волевиявлення.
Якщо забули що це таке, просто перегляньте нафталінові шедеври кінематографа сталінських часів на кшталт "Свинарка и пастух", "Член правительства" і т.п., які дуже непогано розкривають сутність радянської демократії .
Причина елементарна - загально суспільне рішення в країні з нерозвинутим громадянським суспільством, із суспільством, враженим ідеологічними протиріччями та хворим на дрімучий патерналізм, об'єктивно буде більш ретроградним, відсталим та гальмівним, ніж рішення еліти цього суспільства. Навіть, незалежно від якості цієї еліти. Адже в наших плебісцитах думку освіченої та відповідальної людини чисельно переважує думка безвідповідальних невігласів, яких в такому суспільстві значно більше. Не кажучи вже про недосконалість механізму проведення таких плебісцитів і ступінь довіри до них.
Ще дуже, дуже довгий час, допоки не визріє в країні потужне громадянське суспільство, про пряму демократію слід забути. Певним чином праві ті, хто стверджує, що сьогодні Україну врятує тільки диктатура, адже тому є безліч історичних прикладів.
Але якщо ми не хочемо йти диктаторським шляхом, а ми точно не хочемо, єдиною альтернативою для нас залишається виключно представницька демократія - демократичний устрій, за яким народ делегує своєму обранцю право приймати самостійні рішення, усвідомлюючи, що ці його особисті рішення будуть більш прогресивними та виваженими, ніж ті, на які усереднено здатне суспільство.
Замість референдумів прямої дії нам потрібні виключно консультативні, щоб з'ясувати, чи дотягує суспільна думка до думки політичних еліт.
І якщо виявляється, що не дотягує, еліти повинні не підлаштовуватися під суспільство, а вчиняти більш ефективні просвітницькі заходи, щоб до наступного референдуму таки переконати суспільство в своїй правоті.
В цьому розумінні Україні потрібен не слуга народу. Україні потрібен народний геній - людина, яка має чітке власне бачення, як витягти країну з кризи, а не розпитує про це народ.
Натомість нове обличчя української політики стверджує дослівно: " ... должен быть референдум, украинцы должны решать, куда они вступают, в тот или иной союз".
Просто уявіть: на п'ятому році війни Зеленський цілком припускає зміну геополітичного курсу країни, якщо на то буде народна воля.
Так от, пане Зеленський, сучасному українському суспільству такий президент не потрібен - сьогодні існує небезпечно велика ймовірність того, що народне волевиявлення буде хибним, а ви все-одно будете його втілювати, щоб не втратити свій злощасний зуб.
Потрібен той, хто не тільки має переконання, в якому напрямку потрібно рухатися Україні, а ще й здатен покласти життя на те, щоб переконати в цьому українське суспільство.
Який сприйматиме народне волевиявлення не як наказ для втілення, а тільки як оцінку ефективності просвітницької роботи серед населення.
Проявіть лідерські якості, публічно висловіть свою тверду позицію щодо всіх складних питань, від гуманітарних до військових, гарантуйте незмінність цієї позиції навіть у випадку жорсткої реакції суспільства - от тоді вас, нарешті, сприйматимуть за відповідального політика, а не за політичного приколіста.
