Текст, звичайно, написаний під враженням  телемарафону Зеленського.

Незважаючи на велику кількість дискусій на тему еліт – я не знайшов чіткого визначення в українському сегменті – що ж це таке. Одна з останніх думок на цю тему у Дацюка: не можна виховати еліту, бо той хто виховує – і є еліта. З цього можна зробити перший висновок, що еліта володіє повним інтелектуальним суверенітетом  над собою – тобто чітко усвідомлює витоки, цілі та фінал свого мислення та діяльності. Другий висновок можна зробити з аналізу першого – якщо суб’єкт володіє сто відсотковою самосвідомістю – тобто бачить альфу і омегу себе і того, що його оточує – він прагне до максимально тривалих стратегій. Йому цікаво працювати на багаторічну перспективу, на підручник історії.  У деякої категорії людей, що ходять по вулицям і чіпляються до перехожих є така фраза  “у бога є план для всіх вас”. Я думаю що ця фраза в додатку до еліт найкращим чином їх описує – “у еліти є план до цієї землі і для всіх людей які її населяють, і цей план триває до другого пришестя,  до кінця часів.”

Зрозуміло, що публіка присутня на телемарафоні позіціювала  себе як еліта з усіма витікаючими… Але перше, що кидається в очі після телемарафону – президенту не задали жодного питання про майбутнє. Прописом – ЖОДНОГО. Найбільший часовий лаг був присутній у питанні – чим ми будемо грітися наступної зими.  Це означає відсутність у питаючих уявлення про майбутнє. 

По моєму, якщо ти хочеш принизити людину ( а присутні на марафоні безумовно хотіли принизити Зеленського ), краще що ти можеш зробити – це показати, що твій опонент – це курка, що не бачить далі свого носа: Як ви плануєте  розвивати освіту у багаторічній перспективі, Якою ви бачите інтеграцію української економіки у світову через двадцять років, і т.д і т.і.. Але чомусь жоден з присутніх  подібного не спитав.

І друге що кинулось у очі – це направленість питань що до дій президента, а не що до його намірів. Ця реактивність  дуже низького рівня,  як у собаки, що слідкує за палкою, а не за тим, хто її кидає.

Таку поведінку можна трактувати  як відсутність  достатньої глибини мислення, або, звертаючись до початку тексту – відсутність суверенітету в мисленні, відсутність бажання зрозуміти первопричини.

Таким чином - наша еліта продемонструвала, по перше, відсутність стратегічного, а по друге, відсутність суверенного мислення.   

Таким чином  вона довела , що елітою не являється. 

Але чим вона є в такому разі? Мені важко повірити що всі ці люди, достатньо заможні,  не уявляють своє особисте майбутнє через багато років. Думаю всі вони мають золотий парашут: другий паспорт, нерухомість за кордоном та ін.. Тобто – своє особисте життя в них має і перспективу, і, як мінімум, фінансовий суверенітет. Тому я не можу назвати їх не-елітою.

Фактично - вони глушать своєю активністю повістку еліти – повістку суверенітету і довгострокової перспективи. Тому вони є анті-елітою .

Виникає питання – чому вони це роблять. Чому комусь вигідно, щоб наша країна залишалася без еліти.

Я думаю, тут треба зануритись дуже глибоко і згадати, що людина – це лише тварина, що пройшла деяке виховання, і тому проблеми, пов’язані з нашою тваринністю завжди намагаються вийти на перший план , як магма, що проривається з глибин і ламає тонку шкарлупу цивілізації над собою. Однією з фундаментальних проблем людства є заміна старих поколінь новими – у цивілізаційному розрізі це представлено проблемами соціальних ліфтів  та зміни влади. Різні культури вирішують  цю проблему різними методами, десь інституційно, а  десь за допомогою воєн та революцій. Європейська цивілізація спромоглась натягнути на цей безсенсовий по суті  процес народжень та смертей концепцію спочатку руху до граду божого, а потім концепцію прогресу. Ключовою у цьому і стала роль еліти, як інституту, що забезпечує  наступність  багатовікового рух у напрямку визначених цілей на протязі змін одних поколінь іншими.

Український метод зміни старого новим суттєво відрізняється від цього. Після отримання незалежності ми не отримали в спадок еліту, яка б ясно бачила куди нам йти. Авторитарним методом взяти цей процес під контроль  не вдалось. Але проблема заміни старого новим повинна була знайти рішення, і вона знайшла його.

Є таке фізичне явище у природі – ефект Джанібекова, що описує вільний рух тіла з трьома різними головними моментами інерції. Теорія каже, що якщо по двох осях рух тіла є сталим, то по третій він є нестабільним, у наслідок чого час від часу тіло повертається на 180 градусів.

У випадку України нестабільною є емоційна вісь суспільства, що не привчено до системного мислення. Ця вісь має полюси любові та презирства, які періодично не можуть не змінюватись одне одним. Треба лише, щоб  деяка сукупність людей, що мають можливість впливати на маси, відчули їх інерцію і зрозуміли, що потенціал для швидкого розвороту достатній.  Тоді в голови суспільства вприскується бустерна доза, умовно, гормону презирства – і , якщо розрахунок часу вірний - трапляється розворот.

Розворот дає можливість зміни верхів. З одного боку це добре. З іншого – це трапляється не на базі прогресу в ідеях розвитку, а на базі суто гормональної реакції  народу. Змін в європейському сенсі цього слова не трапляється, ми продовжуємо рухатись по колу, а не по спіралі.

Завдання анти-еліт – це контроль гормонального суспільства, підтримання його в емоціонально нестабільному стані, підпитка його дозами любові та презирства заради підтримання  існуючого порядку зміни і утримання влади.

А отже - це перешкоджання розвитку системного мислення у суспільстві і справжніх еліт, що цікавляться в першу чергу питаннями перспектив та реалізацією свого суверенітету.
Чи можна щось зробити з цією “дурною безкінечністю” України - гайки Джанібєкова у космосі, чи може вона нас влаштовує? Є надія, що суспільство може, непомітно для анти-еліт, еволюціонувати в бік меншої емоційності та більшої розсудливості. Але може бути й навпаки. Можливо єдиним місцем, де прихована революція проти цього порядку речей можлива – це  сімейне виховання. Очевидно, що цими тижнями анти-еліти дали по суспільству бустерну дозу різноманітних  гормонів емоційності в надії на розворіт гайки Джанібєкова, і єдине,  що може робити мислячий субєкт з цим – чинити опір.

 
Дацюк авторитет? проблював

Какой же херней люди забивают себе голову...