Волонтерка з Херсона 44-річна Валентина Крицак після повної паралізації нижньої частини тіла поступово відновлює рухливість. Жінка з 9 лютого на реабілітації у медичному центрі «Витал» у селі Андріївка Чернігівського району. З нею поруч чоловік Іван.


Валентина Крицак - волонтер

Паралізувало внаслідок удару в хребет, коли 20 вересня фотографувала акцію блокування постачання товарів у Крим.

— Фотографувала фури, номери машин, обличчя, щоб показати, хто окупантів годує, — розповідає Валентина Крицак. Розмовляємо у центрі «Витал». — Хтось з водіїв ззаду ударив між лопатками, прямо у хребет. В очах аж заблискотіло. Поки повернулася — нічого ні в кого у руках нема, в кишенях руки тримають. Я кажу: «Вам що, робити нічого? Це так по-чоловічому?» Вони: «Вы о чем?»

Ударили в кісточку, де бюстгальтер защібається. Травмувався 7-й хребець, потягло восьмий, дев’ятий. Після травми 24 години на добу — біль, біль. Як всередині рана. Ноги відмовляли поступово. Воно ж не миттєво німіє, відмирає. Процес дуже болісний. Спочатку з трудом, але могла йти. 12 січня повністю видубило.

Тягала ящики і мішки

Удар у хребет пошкодив диски, які вже були зношені.

— Коли MPT показало протрузію (зношення дисків, випинання їх), я зрозуміла через що, — розповідає.

— Півтора року, з початку волонтерства, тягала ящики і мішки. Нагиналася і піднімала (щоб не пошкодити хребет, піднімати треба не нагинаючись, з прямою спиною) ящики двадцятикілограмові сотні разів у день, особливо у день завантаження. У мене в грудному відділі чотири диски стерлося, якраз туди в на додачу і упнули.

Ще раніше побили сильно при Януковичу, в Херсоні, — продовжує.

— Я автор відео «Пенісом по лобі» (у 2013-ому співкамерник Януковича розповів, як Янукович програв спір, за це його «законтачили» — що, за тюремними поняттями, дуже позорно). Відео з’явилося, коли Янукович був при своїй красі і владі. Мені не менше 500 погроз прийшло.

Видалили все і дитину не врятували

Удар у хребет спровокував відновлення онкології. МРТ і КТ метастази показує.

— У 2009-ому мене прооперували — рак шийки матки при п’ятимісячній вагітності, — говорить Валентина. — Тоді видалили все — матку, яєчники, і дитину не врятували.

— Після онкологічної операції чоловік не відмовився від вас як від жінки?

— Я казала: «Народжувати буду». А він на колінах стояв, ридав: «Валю, у нас є син, йому 16 років. Заради нас з Владиком, я тебе прошу. Хай мене Бог простить, але нащо мені дитина без-тебе? Ти мені потрібна. Погоджуйся на операцію».

Раніше чоловіка оперували з приводу виразки. То я за ним тоді доглядала. У нас не прийнято кидати одне одного. Я не боюся, до речі, що кине, і ніколи не боялася. Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішим (вислів філософа Фрідріха Ніцше), це про мене стовідсотково.

Зверху і знизу хребет укріпляли

Зверталися в різні клініки. Вітчизняні. Закордонні. Були пусті консультації. Були відмови.

— Із-за травми почали кришитися кісточки, ще й диски стерті, ще й пухлина, — перераховує. — Іще й іде метастазування. Сильно хтось візьметься оперувати? Ще й ноги відмовили. Взявся, слава Богу, нейрохірург, з Центрального госпіталю МВС Андрій Гарміш.


Іван та Валентина Крицаки у медичному центрі «Витал»

Оперували 28 січня. Видалили пошкоджену частину хребта. Видалили також пухлину. В хребет вживили пластину — імплантат. Шурупами скріпили. Імплантат за 26 тисяч гривень. Люди мені помагають. Хто 50, хто 100, хто 1000 шлють на картку. Багато пішло грошей у Києві. Тільки на памперси в день — сто гривень.

Після операції знеболювальним не користується.

— У Херсоні, до операції, лежиш на животі, і ніби током лупить, — згадує. — Міжреберна невралгія, жахливі болі. Я тоді змолилася: «Господи, якщо я непотрібна уже на цій землі, будь ласка, забирай. А якщо не всю місію виконала, будь ласка, зціли. Тільки поможи ці болі витримати достойно». Знеболювальні
спочатку пила, але вони не помагали. Думаю — для чого добивати серце, печінку? Я трималася. Господь поміг. І на п’ятий день після операції відмовилася від знеболювального. Температура нормальна — 36,6. Гемоглобін —138. Як це може бути? Документи показують метастази.

«Ти мені торт покажи, я не з’їм жодного шматочка»

Валентина Крицак підтримує себе народними методами. Слідкує за харчуванням.

— З 2009-го харчування поміняла. Але деколи халтурила. Свинину не можна — я їла (тут і далі про харчування при онкології — точка зору хворої. — Авт.). Цукор, вироби з дріжджами не можна, я їла. А з вересня, слово даю, хоч би раз порушила дієту. Жодного. Їм фрукти, овочі, горіхи. Останній місяць перед операцією була на фруктах. Чоловік блендером збивав, 150 грамів зранку, 150 увечері.

Ця ситуація — випробування. І я не халтурю щодо свого організму. Можу бути три дні голодною, ти мені торт покажи, я не з’їм жодного шматочка. Натомість, як автомат, думаю, що з’їсти корисного. М’яса вже просто не хочу. Свинина дає процес гниття у кишківнику. Замість м’яса краще горіхи. Або риба чи курятина. Може, підсвідомо, пройшовши через всі страшні болі, я почала розуміти сироїдів, вегетаріанців. Раніше я не дуже їх розуміла. Думала, то чудять.

Важко відживляти ноги…

— Я оптимістка, — усміхається Валентина. — Особливо коли трошки легше, чого плакать? Леся Українка (була хвора на туберкульоз кісток. — Авт.) теж, щоб не плакать, сміялась.

Після операції, як тільки вийшла з наркозу, попросила, щоб мені привезли свяченої води з Києва. Привезли 5 літрів, для обтирання.

Щоранку о 6-ій — холодне обтирання, — розказує про режим дня у центрі «Витал». — Чоловік повністю мене перевертає і обтирає все тіло. Крім спини. Там шви, у тому числі від дренажу. О 9-ій сніданок, з 10-ої заняття. Інструктор ноги розминає, робимо вправи різні. На колясці їдемо на тренажери. Різні прилаштування: то ноги підвішують, то розгойдують. Коли лежу, рухаю ногою, підтягую її. Треба навчитися ходити. Ноги вже відчуваю. Ось гляньте, — рухає ногою. — Коли сиджу — тазостегнові м’язи стискаю, коліна піднімаю.

Важко відживляти ноги. Але я працюю. Приїхала сюди, бо це один із найкращих центрів, де займаються такими випадками. Сам рік можеш старатися, але не зробиш того, що за два тижні під наглядом спеціалістів.

Як Бог дав для чогось випробування, треба пройти. Просто так нічого не дається. Я стільки всього звалила на себе, що всі казали: «Валю, як ти так?» «Я при чому? Я тільки глина в руках Господа». Може, так багато звалила, що бачите, пригвоздив. За всі роки вилежалася. Може, Господь дав це випробування, щоб відчути, що воно таке, коли ноги втрачаєш.

«Потрібна віра і налаштування на успіх»

Директор медичного центру «Витал» Олександр Глинський:

— Валентина каже, що за рік сама не зробила б того, що за два тижні у нас. Звичайно. Хто і де з нею цим буде займатися? Сама вона не зможе. З нею у палаті перебуває чоловік. Щоб він бачив, що ми робимо і в яких обсягах, аби продовжувати заняття дома.

— Наскільки процес реабілітації залежить від вольового налаштування пацієнта?

— На 150 відсотків. Якщо пацієнт апатичний чи агресивний, ми не підемо (ногами) замість нього. Очікувати хлопка, що ось світло увімкнеться, і ти підеш, не варто, цього не було і не буде. Потрібна віра і налаштування на успіх.

Нейрореабілітація — дуже затратний процес, — продовжує Олександр Глинський. — Наш центр — на 14 пацієнтів. їх обслуговує велика кількість спеціалістів. У програмах відновлення — ЛФК, кінезотерапія (лікування рухом), масаж, водні процедури, ерготерапія (повернення до навиків самообслуговування). Програми направлені на те, щоб максимально відновити функцію мозку через інші ділянки. І забезпечити максимально повноцінне життя пацієнтів

Чернігівців у «Виталі» мало. 95-97 відсотків — уся Україна. 3-5 відсотків — із-за кордону. 0,5 —з далеке зарубіжжя. Нью-Йорк, Відень, Мюнхен. За кордоном нейрореабілітація протягом місяця обійдеться 60 тисяч євро, в Україні — близько 50 тисяч гривень.

* * *

Валентина Крицак — волонтер з початку анексії Криму. Блогер (пише статті в Інтернеті). Голова громадської правозахисної організації «Добро». Координатор волонтерської групи «Скарбничка» (роблять прикраси жовто-синіх і червоно-чорних кольорів і продають, так заробляють на допомогу армії). 11 років працювала на консервному комбінаті у Херсоні. Стояла на біржі, перекваліфікувалася на приватного підприємця. Вчилася на факультеті журналістики Херсонського університету. У Херсоні з 1989 року. До 20 років жила у Тернополі. Заміжня, чоловік Іван Крицак. Сину Владиславу 23 роки. Чоловік працює охоронцем ринку, також прибирає його територію.

* * *

Я боюся жити на колінах

— Після анексії Криму наступною мала бути Херсонщина. — говорить Валентина Крицак. — А я взяла людей, намети, ми поставили їх на Чонгарі (півострів, де розташований однойменний пункт пропуску з Херсона у Крим). Тримали оборону: якщо підуть російські танки, щоб перекрити їм дорогу. Нас було не багато, але всі відчайдушні.

— Не боїтеся вмерти? — запитували мене.

— Хто, я? Та я боюся жити на колінах. Чого мені боятися? Що мені 16 чи 10 років? Украли у нас Крим. Тепер хочете скримздити Херсон? Миколаїв? Одесу?

Ми кілька ночей слали у палатках. Російські війська — 20 тисяч стояли на Чонгарі — потихеньку стали відтягуватися. Люди дзвонять: «Валю, чим ти їх там налякала»? Вони на Донбас поперли. А мала бути Херсонщина. Адже на Крим усе іде через Херсон.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №8 (1555)

Никому не интересно?

Фуру хоть уебану сожгли с ним вместе?

Никому не интересно?

интересно
светлая женщина, дай ей Б-г здоровья, и дай Б-г всем хорошим людям, которые ей помогают

только диски разве  стираются за неск месяцев? Я думала, что этот процесс более растянут по времени.

только диски разве  стираются за неск месяцев? Я думала, что этот процесс более растянут по времени.

Удар у хребет пошкодив диски, які вже були зношені.

.

» Я автор відео «Пенісом по лобі» (у 2013-ому співкамерник Януковича розповів, як Янукович програв спір, за це його «законтачили» — що, за тюремними поняттями, дуже позорно). Відео з’явилося, коли Янукович був при своїй красі і владі. Мені не менше 500 погроз прийшло.
Видалили все і дитину не врятували

 

Мужня жінка. Нехай одужує. Чоловік дуже відданий. Взагалі гарна пара. Просто бракує слів.

на таких людях все і тримається...

Розгорнути попередні цитати...

африканский_йож,  1 березня 2016 23:41:57

только диски разве  стираются за неск месяцев? Я думала, что этот процесс более растянут по времени.

Розгорнути попередні цитати...

adviser,  1 березня 2016 15:17:45

Удар у хребет пошкодив диски, які вже були зношені.

это могло произойти когда угодно.Я не ставлю под сомнение историю с ударом - жадные мудаки у нас везде, а не только пети-сени - но не уверена, что именно этот толчок оказался фатальным
особенно если она сама говорит, что все развивалось постепенно. Зачем терпела, почему раньше не спохватилась? Не понимаю
все можно было остановить гораздо раньше, как только появились боли - значит диск уже вылез и начал конкретно пережимать нервы

може звернулась до лікарів коли вже немогла ходити..

може звернулась до лікарів коли вже немогла ходити..

вот потому мы и мрём как мухи   терпеть до последнего - а к врачу только когда уже поздно

Розгорнути попередні цитати...

Sava,  2 березня 2016 00:05:07

може звернулась до лікарів коли вже немогла ходити..

вот потому мы и мрём как мухи   терпеть до последнего - а к врачу только когда уже поздно

Мама звернулась до лікарів коли вже не могла терпіти,вирізали цілий шлунок((